Становлення школи
2004 році Машівська середня школа відзначала 160-ий ювілей. За стільки часу багато разів змінювались її назва, місце розташування в селі, будівля і її начиння, методи і прийоми роботи вчителів, самі наставники й учні.
З цієї нагоди і було відкрито музей історії школи. Наш музей – це розповідь про школу, її історію і шкільну родину.
Перша згадка про нашу школу датована 1844 роком. Адже в архіві церкви с. Радехів нашого району виявлено лист священика Дометія Романовського за 1844 р., в якому він повідомляє про відкриття школи в с. Машів. В школі навчалось 12 учнів, а заняття проводив особисто священик Романовський. Навчалися з жовтня по квітень. Вивчали молитви, руську граматику, арифметику, чистописання. На жаль, вже з середини 40-х рр. ХІХ ст. поселянські школи завмирають.
Але у 1864 р. приходським священиком Дометієм Романовським при церкві була відновлена церковно-приходська школа. Вона знаходилась в одній із кімнат церковного будинку. При школі було 100 сажень землі, наділених від прихожан. На утримання вчителя виділялось у рік 25 карбованців. Їжу вчителю приносили по черзі батьки. Учителем був син статського радника Петро Петрович Венцевич. У школі займалось 35 хлопчиків.
В 1884 році імператорським указом було затверджено церковно-приходські школи, де зазначено, що церковно-приходськими школами називаються початкові училища, відкриті православним духовенством. Завданням школи було затвердити в народі православне вчення віри і подати початкові корисні знання. ЦПШ відкривалися приходськими священиками на кошти приходу і сільських товариств. Ці школи були однокласні з дворічним і двокласні з чотирьохрічним курсом навчання. Закон Божий обов’язково викладався священиком, в рідких випадках дяком або благодійним вчителем. У вихідні і святкові дні учні такої школи повинні були бути на богослужіннях, а найбільш здібні і підготовлені брали участь в церковному читанні і співах. Щоденні заняття неодмінно починались і закінчувались молитвою.
Згідно звіту Волинської Єпархіальної училищної Ради по церковно-приходських школах і школах грамоти за 1859-1896 навчальні роки в с. Машів навчалось 20 хлопчиків. Вчителем був Петро Венцевич, він і мав жалування 85 карбованців на рік.
Перша світова війна призупинила навчання в школі. Територію нашого району окупували австрійські війська. В складі цих військ рахувались і Українські Січові стрільці, які були вихідцями з Галичини. Вони й зайнялися справою шкільництва під керівництвом сотника Дмитра Вітовського. На Любомльщині були вперше за всю історію відкриті українські народні школи. В грудні 1916 р. така школа відкрилася і в с. Машів, де вчителем був Осип Демчук. Вона відносилась до Ковельської шкільної округи. В 1918 р. вчителем в школі був січовий стрілець Свидницький. Тоді навчалось 40 учнів.
В 1920-х рр. польська окупаційна влада відкрила в селі повшехну школу, де навчання поступово перейшло на польську мову. Відома вчителька Врбувна, яка досліджувала життя родини Болеслава Пруса с. Машів. Також вчителями впродовж роки були: Врба Людвіг-директор 1932-1939рр, Крумгольц Марія – 1930р. – вчителька початкових класів, Смолін – 1928-1939рр. – вчитель польської мови, Мамон Олександра Михайлівна – 1940-1941рр. – вчителька історії і піонервожата, Баргрум Рива Гершківна – 1941-1942рр. – вчителька німецької мови, Журавський – 1939р. – вчитель музики.
Найціннішими експонатами музею стали світлини 1937-1939 років. На одній із них, яка розміщена на цьому слайді, маленькі поліщуки у польській школі, а на стіні класної кімнати – портрет Болеслава Пруса – всесвітньо відомого польського письменника, чий спадковий маєток був у нашому селі.
На даний час у нашій школі є кімната Болеслава Пруса, де зібрано цікавий матеріал про життя і творчість цього відомого польського письменника. До речі, вже четвертий рік учні нашої школи вивчають польську мову.
У 1944 році, зразу ж після вигнання німецько-фашистських загарбників у Машеві була відкрита початкова школа. З другого по четвертий було по одному класу, а перших набрали аж два. Вчителями були три уродженці Машева: Варвара Іванівна Булавка, Катерина Юріївна Вігура, Клим Платонович Солом’янюк.
В архіві шкільного музею зберігається свідоцтво, видане Гадяцьким двокласним Міністерським училищем Булавці Варварі Іванівні про те, що вона успішно закінчила це училище в 1916р. Вона була вчителькою української мови у повоєнний час. Саме від Варвари Іванівни і пішла перша вчительська династія нашої школи. І дочка, і онука її стали вчителями.
З початку 1946 року директора школи все більше турбувало питання, де розмістити з 1 вересня 6 клас? Адже в одному приміщенні школи, побудованому ще в ХІХ ст. було всього три класні кімнати, і вже навіть для навчання у другу зміну не було місця. Голова сільської ради порекомендував відремонтувати приміщення жіночого монастиря, що постувало у центрі села. Так і було зроблено. І 1 вересня 1946 року добавилося ще аж чотири класні кімнати.
В другій половині 40-х рр.. ХХ ст. в Машеві почала працювати машинно-тракторна станція, кількість населення, в тому числі і учнів, у селі збільшувалося, районний відділ освіти у 1950 р. вирішив Машівську семирічну школу реорганізувати у середню. Тому цього року був проведений набір учнів у 8 клас. Рішенням виконавчого комітету Любомльської районної Ради депутатів трудящих від 30 серпня 1950 р., було вирішено реорганізувати Машівську семирічну школу в середню, і відкрити з 1 вересня 1950 р. при цій школі 8-й клас
У 1950-1951 навчальному році Машівською СШ керував Леонід Олексійович Болтянов, людина прогресивних поглядів, яка значно пожвавила навчально-виховну роботу у школі. Помітивши здібності юного директора, Любомльське керівництво призначає наступного року Болтянова Л. О. завідуючим райвно.
У Машівській школі здобували середню освіту учні із Радехова, Штуня, Чмикоса, Вижгова, Скиб, Підгородне, Замлиння, Хворостова, Городне і навіть Рівного. Тому потрібно було негайно відкривати пришкільний інтернат. Для цієї мети обладнали найстаріший корпус, а навчання знову було переведено у дві зміни.
В музеї знаходиться зразок атестату зрілості про закінчення Машівської середньої школи, видане 27 червня 1953 року.
Школа міцніла, розвивалася, здобувала авторитет. Хоч як було важко, але знову вирішили будувати господарським способом ще одне приміщення на 6 класних кімнат. Це будівництво було завершено у 1964 році вже з новим директором Дусем Михайлом Никифоровичем. Відтоді всі класи почали навчатися в одну зміну
Цікавий проміжок в історії школи – кінець 80-х і початок 90-х років. Це роки епістолярної епопеї в селі. Уже всі зрозуміли: чотири окремих корпуси, без спортзалу не відповідають вимогам сучасної середньої школи. А таку школу власними силами не побудуєш. Потрібна підтримка держави.
У 1991 р. було розпочато, а в 1992 р. – завершено будівництво двоповерхової красуні-школи. До послуг учнів просторий спортивний зал, світлий актовий зал, затишна їдальня на 100 місць, комп’ютерний клас.